Жосул Марія, Стенгачі Микола та Марія

Марія Жосул із чотирма дітьми проживала в с. Долинське на Одещині. Була директоркою місцевої школи. Під час нацистської окупації допомагала знайомим євреям уникнути розправи, зокрема переховувала 10-річну Беллу Клеванську.

Родина Клеванських разом із дітьми та іншими єврейськими сім’ями намагалась евакуюватися, але потрапила під облаву. Кілька осіб були розстріляні, а решті втікачам окупаційні війська наказали повернутися до села. 28 серпня 1941 р. туди прибув каральний батальйон. Євреїв вигнали з будинків і наказали рухатися в бік ярів. Марія Жосул стала випадковим свідком того, як колони жертв гнали сільськими вулицями. Несподівано в її обіймах опинилася дівчинка. Це була 10-річна Белла Клеванська. Її мати Чарна Клеванська виштовхнула доньку з колони в бік незнайомки, що стояла на узбіччі. Марія не розгубилась і швидко повела дівчинку до свого будинку. Удома переодягла й нагодувала. Своїм дітям (найстаршій, Любі, було дев’ять років) сказала, що малу гостю звати Маша й вона повинна таємно в них пожити. Єврейку переховували в будинку, а коли в селі з’являлося чимало окупантів, розуміли, що будуть облави, – і дівчатка бігли в кукурудзяне поле.

Потім хтось із сусідів доніс на шкільну директорку. Німці несподівано з’явилися на подвір’ї Марії, але, на щастя, в цей час її діти й Маша бавилися на полі в хованки. Марії довелося нагодувати непроханих гостей і випрати їм одяг. Усе обійшлось, але жінка вирішила тимчасово віддати єврейську дитину Миколі та Марії Стенгачам у с. Флоринське. Вони, піклуючись про дівчинку, з міркувань безпеки охрестили її.

Навесні 1942 р. окупанти пообіцяли, що дозволять євреям спокійно жити. Одне єврейське подружжя, знаючи, що в директорки переховується донька Клеванських, вирішило забрати Беллу. Та всі євреї, які вийшли зі своїх сховків, були заарештовані. Дівчинка опинилась у в’язниці, де зустріла своїх дідуся й бабусю: вони вижили під час минулорічних розстрілів. Марія Жосул навідувала дівчинку й передавала їжу. Зрештою їй вдалося задобрити хабарем румунських охоронців, і ті дали Беллі змогу втекти.

Утікачка повернулася до подружжя Стенгачів, де відтак прожила певний час, але й цього разу хтось із сусідів повідомив окупаційну владу, тож її доправили до табору в с. Доманівка. Через кілька днів під час вивезення до м. Первомайськ дівчинку врятував випадковий перехожий, сказавши, що особисто знає її українських батьків. До кінця війни вона переховувалася в с. Лукашівка під ім’ям Лідії Стенгач, де нею опікувалося кілька родин.

У 1946 р. Беллу розшукав старший брат Шая, з яким вона переїхала до м. Тирасполь (Молдова). Протягом життя порятована підтримувала зв’язок зі своїми рятівниками.

У 2015 р. Яд Вашем визнав Марію Жосул, Миколу та Марію Стенгачів Праведниками народів світу.